Вічна любов

Часом здається, що ми, живучи у реальному світі, починаємо вибудовувати собі країну рожевих мрій та, захопившись красою любові, віддаляємося від реальності як діти (це дуже добре бути в душі дитиною), але у дітей є батько, який про все дбає і все забезпечує і їм не потрібно ні про що думати (у нашому випадку батьком є БОГ)...

Бог готовий нам усе дати....але чи варто? Любов, яка дісталася даремно, без зусиль, не цінується, її можна швидко втратити, що часто й відбувається... Проте добрий Батько ніколи не дає дитині рибу - Він дає їй вудочку для того, щоб ловити цю рибу... Приблизно так я бачу Божий план - він вчить нас любити. Власне любити, а не лише захоплюватися, бо захоплення короткочасне, а Він хоче нам показати справжню вічну любов... Для того він проводить нас через випробування, зміцнює нас, можна сказати виховує. Тому для мене любити - це не лише усією душею бажати бачити, спілкуватися, обіймати, це також працювати, докладати титанічних зусиль у боротьбі із власним егоїзмом, гордістю (як же часто ці дві речі в одну мить руйнують цю любов), розвивати вміння жертвувати та віддавати й не чекати нічого! Ще раз - нічого! Правда, не дуже легко це усвідомити? Але набагато важче це реалізовувати у своєму житті...

Любов не має закінчуватися на людині, яка тобі подобається... бо це не лише пристрасть і почуття, і зовсім не бажання тіла (хоча у одному єдиному випадку - у шлюбі вона знайде своє продовження й у цій сфері). Любов - це стан душі, коли ти сяєш зсередини не зважаючи ні на що.

Любов є надзвичайно цінною...

Для того, щоб ми бачили приклад справжньої любові Ісус помер на хресті за мене (тобто ЗАМІСТЬ мене, Ісус зайняв моє місце грішника, якому була приготована смерть та вічні страждання!), а тому наша відповідальність є дуже великою, щоб зберегти у наших серцях це світле почуття до своєї половинки, до усіх людей та світу, що нас оточує...