ЄВАНГЕЛІЯ Г. Н. І. ХРИСТА ВІД ЙОАНА

1. Вічне Слово — Син Божий 1-18; свідчення Йоана Христителя про Ісуса 19-34; перші Христові апостоли 35-51

1. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог.
2. З Богом було воно споконвіку.
3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.
4. У ньому було життя, і життя було — світло людей.
5. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.
6. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому — Йоан.
7. Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.
8. Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло.
9. Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
10. Було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав його.
11. Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли.
12. Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які а ім’я його вірують;
13. які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися.
14. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.
15. Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: “Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене”.
16. Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать.
17. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.
18. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив.
19. Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: “Хто ти?”
20. А він зізнався, не заперечив; зізнався: “Я — не Христос”.
21. То вони спитали його: “Що ж — Ілля ти?” — “Ні", мовив він. “Пророк ти?” — “Ні", відказав він.
22. Тоді вони йому: “То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?”
23. Промовив: “Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав”.
24. Були ж посланці з фарисеїв.
25. Отож спитали його, мовивши до нього: “Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?”
26. Йоан же їм у відповідь: “Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте;
27. він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі”.
28. Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.
29. Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: “Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.
30. Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.
31. І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був він”.
32. Тож Йоан свідчив, промовляючи: “Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.
33. І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, — той і христить Святим Духом.
34. І я бачив і засвідчив: Він — Син Божий”.
35. Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів.
36. Угледівши ж Ісуса, який надходив, — мовив: “Ось Агнець Божий”.
37. Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом.
38. Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: “Чого шукаєте?” Ті ж йому: “Равві, — що в перекладі означає: Учителю, — де перебуваєш?”
39. Відрік він їм: “Ходіть та подивіться”. Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години.
40. Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним.
41. Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: “Ми знайшли Месію, — що у перекладі означає: Христос”.
42. І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: “Ти — Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа", — що у перекладі означає: Петро (Скеля).
43. Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: “Іди за мною”.
44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового.
45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: “Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, — Ісуса Йосифового сина, з Назарету”.
46. Натанаїл же йому на те: “А що доброго може бути з Назарету?” Мовив до нього Филип: “Прийди та подивися”.
47. Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: “Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства”.
48. Натанаїл же йому: “Звідкіль знаєш мене?” Сказав Ісус, промовивши до нього: “Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею”.
49. Відповів же йому Натанаїл: “Учителю, ти — Син Божий, ти — цар Ізраїлів”.
50. Ісус відказав, мовивши до нього: “Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, — то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те”.
51. І сказав до нього: “Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого”.

2. Перше чудо Ісуса у Кані Галилейській 1-12; Ісус виганяє торгівців з єрусалимського храму 13-25

1. Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова.
2. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів.
3. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: “Вина в них нема”.
4. Відрік їй Ісус: “Що мені, жінко, — а й тобі? Таж не прийшла година моя!”
5. Але мати його мовила до слуг: “Що лиш скаже вам, — робіть”.
6. Було ж там шестеро кам’яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки.
7. Сказав їм Ісус: “Наповніть посудини водою”. Вони й виповнили їх по вінця.
8. А він їм далі каже: “Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного”. Тож понесли.
9. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, — а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, — то закликав староста молодого
10. і до нього мовив:; “Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, — як уп’ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору”.
11. Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об’явив, — тож і учні його увірували в нього.
12. По тому ж подався він у Капернаум, він сам і його мати й брати та учні його, і перебули там декілька днів.
13. Незабаром була юдейська Пасха, тож Ісус вирушив до Єрусалиму
14. і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж.
15. І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав.
16. Продавцям же голубів сказав: “Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!”
17. Пригадали тоді його учні, що написано було: “Ревність дому твого поїдатиме мене".
18. А юдеї озвались і мовили до нього: “Яким знаком доведеш, що таке чиниш?”
19. Ісус відрік їм у відповідь: “Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю”.
20. Юдеї ж відказали: “Будовано храм цей сорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?”
21. Та він говорив про храм свого тіла,
22. тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік.
23. А коли був він на свято Пасхи в Єрусалимі, то численні, бачивши його чуда, які він творив, увірували в його ім’я.
24. Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх,
25. а й потреби не мав, щоб хтось йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині.

3. Розмова Ісуса з Никодимом 1-21; останнє свідчення Йоана Христителя про Христа 22-36

1. З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв.
2. Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього: “Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш”.
3. Озвався де Ісус і мовив до нього: “Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства”.
4. Никодим же йому: “Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?”
5. Відрік Ісус: “Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже.
6. Що народжується від тіла — тіло, а що народжується від Духа — дух.
7. Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти.
8. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа”.
9. Озвався Никодим і мовив до нього: “Як воно може статись?”
10. Ісус же до нього у відповідь: “Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш?
11. Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, — ви ж свідчення нашого не берете до уваги.
12. Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, — як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму?
13. Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий!
14. Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, — так треба Синові Чоловічому бути піднесеним,
15. щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.
16. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.
17. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти.
18. Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, — той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого.
19. А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, — лихі бо були їхні діла.
20.Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його.
21. А хто правду чинить — іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі”.
22. Після того вирушив Ісус із своїми учнями у край Юдейський і перебував там із ними, і христив.
23. А й Йоан христив — в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож приходили туди і христилися.
24. Ще бо Йоана не посаджено у в’язницю.
25. Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм — про очищення.
26. Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: “Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, — он він христить, та й усі до нього йдуть”.
27. Йоан же у відповідь промовив: “Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба.
28. Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього.
29. У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося!
30. Йому треба рости, мені ж маліти.
31. Хто з висоти приходить, той — над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить — над усіма той.
32. Що бачив і що чув, про те він свідчить, та свідоцтва його ніхто не бере до уваги.
33. Хто прийняв його свідоцтво, той ствердив, що Бог правдивий.
34. Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа.
35. Любить Отець Сина й усе дав він йому до рук. 36. Хто вірує в Сина — живе , життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, — гнів же Божий над таким перебуває”.

4. Ісус у Самарії 1-42; оздоровлення сина цісарського урядовця 43-54

1. Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,
2. — а не христив же Ісус сам, лише учні його,
3. то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.
4. А треба було йому переходити Самарією.
5. Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.
6. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
7. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: “Дай мені напитися”.
8. Учні ж його пішли були до міста харчів купити.
9. Отож каже до нього жінка самарянка: “Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?” Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
10. Ісус у відповідь сказав до неї: “Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої”.
11. Мовить до нього жінка: “Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?
12. Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?”
13. А Ісус їй у відповідь: “Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити.
14. Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне”.
15. Говорить до нього жінка: “То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати”.
16. “Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди”.
17. Озвалася жінка та й каже йому: “Нема в мене чоловіка”. “Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!
18. П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси”.
19. А жінка й каже до нього: “Бачу, пане, — пророк ти.
20. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба”.
21. Ісус до неї: “Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
22. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.
23. Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.
24. Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися”.
25. Жінка й каже до нього: “Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам”.
26. А Ісус їй: “То я, що говорю з тобою”.
27. Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: “Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею”.
28. Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:
29. “Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?”
30. І вийшли з міста й подалися до нього.
31. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: “Їж лишень, Учителю”.
32. Він же їм: “Їстиму я їжу, незнану вам”.
33. Учні тоді заговорили один до одного: “Може хтось йому приніс їсти?”
34. “Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.
35. Чи ви ж не кажете: “Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.
36. Вже і жнець бере сво